Артем Лоік - Кораблі

Бро, закороти мені цей приспів в голові:
Ла-ла-ла!
На корпоративі зайде меру й голові!
Ла-ла-ла!
Роздягають як завжди нас голі королі…
Ла-ла-ла!
Вибачай, Кузьма, та тонуть «люди-кораблі»!
Ла-ла-ла!

В океані-борделі залишаються шлюпки,
Випливають на берег і збирають свої «недокубки» до купки!
Бо не хочеться тонути з отими непотрібними людьми-кораблями,
І одне лише на думці залишається у них: «намутить скоро б лями!»

Знову риму, як бісер — накидаю на мозок!
Знаю-знаю, як бісить! Та вибачай, я по-другому не можу!
Я співак безконтактний, співак безконтрактний,
І цей акт мимо такту, — так, — літературний теракт мій!

Вибухаю, і власне, я сліпий камікадзе!
Я не пісня для плазми, — я лиш пісня для спазму!
І хоч столяр, хоч мер ти, — твоя думка зі скла, блін!
Обов’язково тут треба померти, щоб ожити, як Скрябін!?