Колін - Ми Донатили

Сама довга ніч
ніби ядерна зима
Ніби птах і вільний,
але небо мов в'язниця
Ніби має крила,
але полетіть не може
Ніби кожен вільний,
але не кожен

Я не вірю тут нікому,
але вірю пацанам,
що лягли у чорну землю
тому виходу нема
Не можна класти рук
І хто якщо не ми?
Шкода, що не всі
можуть зватися людьми

Ти пробач за сивину
моя рідна нене
Бачив уві сні
дім і сад зелений
Ти навчала бути чесними людьми
навіть у пітьмі
як були дітьми